«Я малюю не те, що бачу, а те, що відчуваю»

Надзаголовок статті неповний. Бо 24 лютого у Культурно-інформаційному центрі, що діє при Посольстві України в Румунії, відбувся не тільки вернісаж картин художника Павла-Михайла Ціфрака з марамороського села Вишня Рівна, а і презентація першого числа Літературного, мистецького і культурного журналу «Mantaua lui Gogol» («Шинель Гоголя»), що його видає Товариство імені Тараса Шевченка, засноване односельчанином художника, письменником Михайлом Трайстою, а ще було представлено сигнальний примірник роману «Несусова сорочка» Павла Романюка (іншого ронянця) у перекладі на румунську мову. 

Та все ж таки центральним моментом події була художня виставка полотен Павла-Михайла Ціфрака, як це відзначив у своєму виступі радник-посланник Посольства України Юрій Вербицький, котрий завідує Культурно-інформаційним центром. Цікавий творчий профіль ронянського художника. Бо, як правило, коли йдеться про талановитого митця пензля, у біографічних довідках про нього (писаних і усних) підкреслюється, що художник змалку, з дитсадка чи початкових класів, мав потяг до малювання (класичний приклад малого Тараса Шевченка!), що вчителі, помітивши цей потяг, всіляко заоохочували його, радили поступити до

художнього училища, а потім до інституту образотворчого мистецтва. Нічого подібного не сталося в житті Павла Михайла Ціфрака, якому 28 лютого виповнилося 33 роки (На многая літа!) – народився 1979 року у Вишній Рівні, а зараз живе і працює в Афінах, столиці Греції.

Узявся він за пензель аж у тридцять літ, після того як пережив тяжке випробування, коли його життя висіло на волосинці і врятувався він тільки з ласки Божої. І Всевишній, дарувавши йому життя, наче звелів заплатити за це красою, втіленою у картинах. Отже, можна сказати, що Павло-Михайло Ціфрак – художник з волі Божої. Чи не тому перед тим, як взятися за пензель і підступити до мольберта, він відчуває якийсь незбагненний внутрішній неспокій (те, що звемо натхненням), навіть не знаючи що воно вийде на полотні.«Я малюю не те, що бачу, а те, що відчуваю», – признається художник. Зображує він переважно пейзажі – дерева й озера на фоні гір, пейзажі зимові, ностальгійні, місячні чи затаєні ночі, і тільки зрідка «абстракції («Ревеляція»).

Потяг художника до пейзажистики, переважно гірської, проникливо «розшифрувала» у своєму слові письменниця Сільвія Забарченко. Вона відзначила, що, живучи, у сонячній Елладі, Павло-Михайло Ціфрак відчуває, мабуть, ностальгію за своїм гірським краєм, Мараморощиною, і з цієї ностальгії народжуються пейзажні картини. Павло-Михайло Ціфрак ще не майстер пензля, але, без сумніву, талановитий художник, який «росте» від картини до картини. Це помітно, якщо поставити їх у хронолічному порядку, і цього свідомий сам їх автор, котрий вимогливо і тверезо ставиться до своїх робіт. Він знає, що творча зрілість ще попереду.

М. МИХАЙЛЮК

Ceremonia solemna de depunerea florilor la monumentul lui T. Şevcenko

 Reprezentantii Asociatiei Taras Sevcenko au depus flori la monumentul Marelui Kobzar


http://www.rri.ro/cod.shtml?lang=12&set=3001

Sandu Marius Kopa, Mihai Hafia Traista si Vasile Hosciuc

Відзначення 198-ї річниці від дня народження Тараса Шевченка

7 березня в парку Херестреу міста Бухарест відбулася урочиста церемонія покладання квітів до пам‘ятника-погруддя Тараса Шевченка. Віддали пошану великому українському поетові та знаменитому художнику співробітники української дипломатичної установи, представники Союзу українців Румунії та місцевої української громади. Святкові заходи присвячені 198-й річниці від дня народження Тараса Шевченка продовжилися у приміщенні Союзу українців Румунії. 

У своїх виступах учасники заходу відзначили об’єднуючий фактор Великого Кобзаря для української нації та її представників, де б вони не проживали. Після церемонії покладання квітів до погруддя Тараса Шевченка, Тимчасово повірений у справах України в Румунії Віорел Котик виступив з наступною промовою: ”Тарас Шевченко був не просто поетом чи художником, який змальовував чи описував якісь події, які супроводжували його життя. Це був геній, який зумів дуже глибоко відобразити душу свого народу, зумів показати його любов до свого рідного, українського. Зумів показати його тривоги, а саме головне, що він, як справжній пророк, зумів окреслити те, до чого ми прагнемо українці все своє життя, він зумів нас об’єднати довкола ніби простих слів, а настільки пророчих і настільки важливих, настільки глибоко вкорінених у наше життя. Він вірив, і нас закликав до того, що у нашій українські хаті буде і правда і сила і воля. Тарас Шевченко - це геній, який вистраждав своє безсмертя, за 47 років життя, 24 років кріпацтва, 10 років заслання заслання у Москальщині, а решта під пильним жандармським оком. Як було такі людині прожити, як було такі людині творити і писати? Мабуть, неймовірно важко разом із тим, він довів, що український геній є безсмертним. Безсмертним є Тарас Шевченко у своїх творах. Я думаю, що практично не можливо знайте у світі української родини у хаті якої не було б священної для нас книги “Кобзаря”. І ще що практично, що “Кобзар” зберігається українцями поруч із біблією та іконами. Це ще одне свідчення про те наскільки глибоке коріння духовне шевченківське знаходиться у нашій душі. Я хотів би також сказати кілька пророчих слів з творчості Шевченка, які й сьогодні й в майбутньому, мабуть, будуть надихати нас на нашу спільну українську справу: “Свою Україну любіть, Любіть її у время люте, В останню тяжкую мінуту, За неї Господа моліть. Любіть Україну!”” 

У своїй промові Іван Робчук, перший заступник голови Союзу українців Румунії наголосив на тому, що поезія Тараса Шевченка об’єднює українців всього світу:”Тарас Шевченко віддав весь свій талант народові. Все своє творче життя він віддав боротьбі за волю і щастя народу. Його поезія є унікальним і неповторним явищем в українській літературі, тому ми, всі українці цілого світу, його поважаємо і радуємось, що ідеали, за які боровся Тарас Шевченко стали сьогодні дійсністю. Слава великому українському поету Тарасові Шевченку!” 

Присутній на культурному заході, поет Іван Ковач прочитав написаний ним вірш присвячений Тарасу Шевченку. Голова Культурно-українського товариства українців Румунії імені “Тараса Шевченка”, письменник Михайло Трайста виступив з есе під назвою “Один Тарас, одна мова, одна Україна”: ”Життєпис Шевченка відомий всім, - життя устелене горем і терпінням, пожертвуване українському народу. Те, що інші з великим трудом намагалися вкласти в параграфи статутів, він кидав в яскравих “вогняних образах своєї поезії.” Його “Кобзар” є для всіх українських поколінь вічне невсихаюче джерело самопізнання і натхнення. Шевченко представив у “Кобзарі” не тільки славу давніх днів. Окрім того він залишив нам найважливіші заповіти. Він кинув своє могуче слово: “Борітеся, поборете! ; він казав: “Учітесь, брати мої!”; він закликав “Обніміте, брати мої, найменшого брата!” – це є безсмертні українські заповіти. Як і кожен, хто не сповнює Христових заповітів не може називатися християнином, так само, кожен з нас, хто не сповнює ці заповіти не може бути українцем. Вчитись – це перший наш обов’язок. Щоб була єдність – то нехай українець любить українця. А боротися можемо багатьма способами: всюди називати себе українцями, говорити і молитися україською мовою, і нізащо в світі не понижувати свого роду. Запам’ятаймо на ціле життя ці заповіді й людину, яка віддала все своє життя українському роду, не чекаючи нічого взамін.”” 

У своєму виступі Ярослава Колотило, радник у Міністерстві культури й культів та голова бухарестської філії Союзу українців Румунії, один з організаторів свята, зазначила: ”Ми сьогодні віддаємо пошану великому письменнику Тарасу Шевченку, а також відзначаємо 60 років відколи був піднесений цей пам’ятник і 20 років відколи вперше залунало на весь голос Шевченківське слово в Румунії, по-перше тут, в Бухаресті. У Румунії - вже чотири пам’ятники Тарасу Шевченку. Дай Боже, щоб було ще більше і щоб завжди шанували Тараса Шевченка, щоб любили його так як він любив Україну і як любить нас українців.”” 

Святкові заходи присвячені 198-й річниці від дня народження Тараса Шевченка продовжилися у приміщенні СУР-у, де присутні мали нагоду висловити свої думки про його життя і творчість. Виступив також бухарестський молодіжний гурт "Зоря", члени якого співали та декламували вірші Шевченка. 


(Христина Штірбець, фото: Посольство України у Бухаресті)


Ştirile Ambasadei Ucrainei din România

http://www.mfa.gov.ua/romania/rm/news/detail/77176.htm

În data de 7 martie 2012, la orele 15, în parcul Herestrău din oraşul Bucureşti a avut loc ceremonia solemna de depunere a florilor la monumentul lui T. Şevcenko, la care au participat membrii misiunii diplomatice ucrainene şi familiile acestora, reprezentanţii Uniunii Ucrainenilor din România, comunităţii ucrainene locale, studenţi ucraineni din România. În discursurile sale participanţii evenimentului au subliniat factorul unificator al Marelui Cobzar pentru naţiunea ucraineană şi reprezentanţii acesteia de pretutindeni.

Новини 

7 березня 2012 року, о 15 годині, у парку Херестреу міста Бухарест відбулася урочиста церемонія покладання квітів до пам‘ятника Т.Г.Шевченку, в якій взяли участь співробітники української дипломатичної установи та члени їх сімей, представники Союзу українців Румунії, місцевої української громади, українські студенти, які навчаються в Румунії. У своїх виступах учасники заходу відзначили об’єднуючий фактор Великого Кобзаря для української нації та її представників, де б вони не проживали

      

                 ministrul consilier Y. Verbytskyi şi ambasadorul V. Kotyk             preşedintele asociaţiei T. Şevcenko Mihai Traista

         

                        consilier - ministerul culturii Iaroslava Colotelo                                  prim-vicepreşedinte UUR Ioan Robciuc

poetul Ioan Covaci